Чому влада не допомагає переселенцям на Волині?

18 червня 2015 року відбулося чергове засідання Громадської ради при Волинській облдержадміністрації.

Серед інших питань було розглянуто Відкритого листа, що його написали представники ГО «Переселенці Криму та Донбасу». Лист стосується ситуації, яка склалася в місті по відношенню з боку влади до ВПО з Криму та Донбасу.
Викладаю його повністю, оскільки кожне слово тут важливе.

Відкритий лист

Ми, члени громадської організації «Переселенці Криму та Донбасу», звертаємось до Громадської Ради при Волинській облдержадміністрації як до органу, який може вплинути на ситуацію, що склалася в Луцьку і на Волині зі ставленням до вимушено переміщених осіб з Криму та Донбасу. Якщо казати коротко, то цю ситуацію можна охарактеризувати одним реченням – ані міська, ані обласна влада переселенців не бачать, не чують і аніяких проблем, пов’язаних з переселенцями, вирішувати не хочуть і не будуть.

Одразу хочу донести до вас нашу основну тезу: переселенці не хочуть бути дармоїдами, йти до влади з простягнутою рукою і просити щось безкоштовно.

Переселенці – це не проблема Волині, а ресурс, який треба використовувати!

Протягом дев’яти місяців ми намагаємося достукатись до влади і запропонувати наші варіанти вирішення проблем з житлом, з працевлаштуванням, з початком малого та середнього бізнесу. Також ми готові до діалогу, до компромісних варіантів будь-якого питання, до співпраці і порозуміння з владою. Але…

Ось, короткий перелік наших наполегливих спроб хоч якось налагодити діалог з владою. Ще в жовтні 2014 року було вперше подано листа до міської ради з нашими пропозиціями щодо житла. Ми пропонували переглянути пусті будівлі в Луцьку з метою виявлення можливого житла для переселенців, яке б ми відремонтували за власні кошти або за допомогою інвесторів.

У відповідь (через два місяці) нам було відказано з формулюванням «таких будівель в Луцьку немає».

У лютому 2015 р. на особистому прийомі у мера Луцька пана Романюка Миколи Ярославовича було знову поставлено це питання. Через «перекидання» питання від одного чиновника до іншого ми, нарешті, потрапили на прийом до заступника голови облдержадміністрації, де отримали чітку відповідь, що житла в Луцьку для переселенців немає і не буде.

У квітні 2015 р. відбувся круглий стіл нашої ГО щодо проблем переселенців з запрошенням представників міської ради. Відповідні чиновники підтвердили свою участь, але на круглий стіл не прийшли!

Резолюцією круглого столу стало рішення про створення робочої групи з членів ГО і представників міської ради для остаточного вирішення питання по житлу, з конкретними строками і відповідальними особами по кожному об’єкту. Всі адреси пустих будівель Луцька відомі, сфотографовані нами, і описані варіанти їхнього можливого використання. Але, оскільки збоку міської ради саме мер має визначити людей, що увійдуть до робочої групи, ми направили пану Романюку листа. Відповіді немає й до цього дня.

Інакше як послідовним небажанням влади хоч якимось чином повернутися до проблем сімей, які вимушено опинилися в Луцьку без житла, без майна, іноді без речей і документів, назвати це не можна.

Ми використали всі цивілізовані методи привертання уваги влади до своїх проблем. Це дуже гірко усвідомлювати ще й тому, що такі ж організації переселенців в місті Рівному вже отримали від влади землю і починають будувати житло:

– в місті Черкаси домовляються із владою про конкретні кроки сприяння малому бізнесу

– у Вінниці обласна рада виділила сім’ям фінансову допомогу

– в Івано-Франківську влада сама запропонувала вивезти дітей переселенців на безкоштовний відпочинок в карпатські табори!

Так, Волинська влада запросила 200 дітей з зони АТО, з Волновахи, на відпочинок на Шацькі озера і це чудовий вчинок. Але в нас у Луцьку вже є 205 дітей переселенців із зони АТО і вони не отримали від влади жодної путівки в табір! На тій підставі, що офіційно категорії «діти переселенців» не існує. Таке ставлення до сімей, що виїхали з дітьми з зони АТО, пояснити нічим не можна і відчувати це дуже важко.

Ще раз хочу підкреслити, що ми майже рік намагаємось встановити діалог з владою. Члени ГО «Переселенці Криму та Донбасу» мають активну життєву позицію, енергію діяти, мужність приймати сьогодення таким, яким воно є. Ми й досі є громадяни України, і ми хочемо жити і працювати, бути корисними цій землі, яка також є Україною.

P.S. Після засідання Громадської ради мені подзвонила переселенка, що тимчасово живе при церкві і повідомила, що там починається ремонт і їй треба вибиратися просто на вулицю, з речами. Їй 74 роки, йти їй нема куди.
Мені нічого їй відповісти.

Громадське.Волинь